Понеділок
24.09.2018
00:27
Вітаю Вас Гість
RSS
 
ДНЗ "Світанок"
Головна Реєстрація Вхід
Трудове виховання »
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

    

/Files/images/праця.png

Трудове виховання як засіб формування предметно-практичної компетенції дитини


Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція 2012 року) як державний освітній стандарт орієнтує педагогів на цілісний загальний розвиток дитини, акцентує їхню увагу на забезпеченні фізичного, психічного та морально-духовного здоров'я, розвитку особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації, емоційної сприйнятливості, формування навичок практичного життя та сприяння розвитку індивідуальності дитини" відповідно до її вікових можливостей на основі компетентнісного підходу. Документ наголошує на важливості збалансування в особистісному зростанні дитини фондів "можу", "хочу" і "треба", що передбачає гармонійне поєднання життєво необхідних знань, умінь, навичок з інтересами, прагненнями, бажаннями, можливостями, настроями та вольовими зусиллями дитини. У зазначеному нормативному документі підкреслено важливість набуття дошкільником різних життєвих компетенцій у різних видах дитячої діяльності, серед яких одне з чільних місць відведено предметно-практичній діяльності.
Освітня лінія Базового компонента дошкільної освіти "Дитина у світі культури" націлює на досягнення дитиною предметно-практичної компетенції як результату освітньої роботи перед вступом до школи. Вона передбачає сформованість у 6-7 -річного дошкільника елементарної обізнаності з працею дорослих, інтересу і поваги до професій, ціннісного ставлення до результатів людської праці, бажання долучатися до посильної предметно-практичної діяльності й творчого ставлення до неї, базових умінь і навичок у різних видах праці тощо.
Концептуально вагомою є позиція Базового компонента щодо формування базових особистісних якостей (самостійності, працелюбності, відповідальності, самовладання, спостережливості та ін.).
Вона налаштовує педагогів і батьків на широке бачення перспектив будь-якого освітнього впливу на дошкільника, зокрема й засобами предметно-практичної діяльності, трудового виховання. Поступово формуючись у процесі такого виховання, ці якості водночас є і запорукою успішного входження малюка у світ праці, навчання основ науки життя.

Розвивально-виховна роль праці

3 Базовим компонентом дошкільної освіти узгоджуються й вимоги чинних програм "Впевнений старт" та "Дитина"стосовно реалізації завдань трудового виховання дітей, де чітко окреслено завдання щодо залучення дітей до різних видів праці, форми організації дитячої праці, показники розвитку вихованців.
Праця дітей у межах їхньої предметно-практичної діяльності тісно пов'язана з грою: виникає з гри, мотивується ігровими задумами, спершу зосереджується на процесі як низці цікавих ігрових дій, а вже згодом - на результаті. На відміну від дорослих, діти не створюють суспільно корисних продуктів, матеріальних чи духовних цінностей, оскільки не мають для цього розвинутих фізичних і психічних можливостей. Упродовж дошкільного дитинства праця відіграє важливу розвивально-виховну роль. А от суспільної (в широкому розумінні) значущості набуває значно пізніше - у дорослому віці.
Цим зумовлено й використання у сучасній педагогічній лексиці термінів предметно-практична діяльність, предметно-практична компетенція/компетентність як більш адекватних для характеристики дошкільного віку, а тому про трудову діяльність, працю, трудове виховання дошкільників говоримо зі значною часткою умовності.

Види праці та формування предметно-практичної компетенції

Насамперед важливо вчасно й систематично залучати вихованців до таких видів праці: самообслуговування, господарсько-побутової, у природі, ручної (художньої).
Самообслуговування - діяльність, спрямована на задоволення повсякденних особистих потреб, пов'язаних з життєвою необхідністю догляду за тілом, одягом, взуттям тощо (миття й умивання, причісування, вдягання й роздягання, застеляння ліжка тощо) у процесі самообслуговування дитина активно засвоює потрібні навички, знання про власне тіло, предмети особистої гігієни, гігієнічні процедури, набуває практичного досвіду.
Виконуючи щодня елементарні дії із самообслуговування, дошкільники привчаються до систематичної праці й починають розуміти, що всі (дорослі й діти) мають певні обов'язки, виконання яких не слід перекладати на інших.
Елементами самообслуговування діти починають оволодівати з раннього віку, коли малюк намагається сам умитися, вдягнутися, поїсти тощо. Спочатку його дії досить обмежені, невпевнені, не завжди вдалі. Однак, якщо дорослі терпляче, послідовно й регулярно привчають дітей обслуговувати себе, застосовуючи при цьому ігрові прийоми, показуючи, пояснюючи правильні способи дій, допомагаючи й виконуючи іх разом з дитиною, постійно заохочуючи її до частого вправляння у практичній діяльності, то згодом малята успішно оволодівають навич­ками самообслуговування.
З віком складність дій, як і вимоги до якості виконання (точності, повноти, охайності, швидкості, самостійності), зростають. За дітьми поступово закріплюються обов'язки із самообслуговування, які дають можливість відчути своє дорослішання, сприяють виробленню необхідної для майбутнього шкільного життя звички до трудових зусиль, підвищують відповідальність.
Педагог не тільки пояснює, показує, радить, як раціонально виконати завдання, а й спонукає дітей до самостійного їх розв'язання.
Варто звертати увагу дошкільнят на кінцевий результат роботи, важливість своєчасного та якісного її виконання, щоб вони усвідомлювали її необхідність не лише для себе, а й для тих, хто навколо. Наприклад, коли хтось із дітей довго вдягається – скорочується час для прогулянки, ігор усієї групи; не прибрали іграшки – немає вільного простору, неохайно в кімнаті – її важко прибирати. Досягнення дитини в самообслуговуванні важливо підтримувати і схвалювати.
Господарсько-побутова праця спрямована на дотримання чистоти і порядку в приміщенні, на ділянці, допомогу дорослим при організації побутових процесів. Вона пронизує повсякденне буття дітей у дошкільному закладі й удома, забезпечує необхідний комфорт, хоча її результати не такі помітні, як в інших видах праці.
У господарсько-побутовій праці є значні резерви для виховання в дітей бережливого, ощадливого ставлення до речей, прагнення їх раціонально використовувати за призначенням, здатності помічати безлад і готовності його усувати.
Молодші дошкільники набувають початкових уявлень про господарсько-побутову працю дорослих удома і в дошкільному закладі. Вони охоче допомагають дорослим у цих справах, виконуючи їхні елементарні трудові завдання, при цьому нерідко захоплюються процесом і перетворюють працю на гру та активно наслідують дії дорослих У побутові й праці під час своїх ігор.
Старші дошкільники, прагнучи до самостійності й активності, демонструють не тільки більше впевненості у своїх силах під час самообслуговування, а й готовність включатись на рівних з дорослими у нескладну господарсько-побутову працю: сервірування столу, складання й миття іграшок, чайного посуду, прання лялькового одягу, дрібних дитячих речей, підмітання, чищення килимка пилососом тощо.
Цілісне освоєння трудового процесу дасть дитині можливість стати дієвим суб'єктом посильної для неї діяльності, відчути свою умілість, самоствердитися.
Праця в природі передбачає трудову діяльність, пов'язану з об'єктами природи, на городі, у квітнику, в садку, куточку живої природи: догляд за рослинами і тваринами, обробку фунту, прибирання земельної ділянки тощо. Це продуктивна праця, її кінцева мета конкретна і зрозуміла - виростити овочі, квіти, ягоди, підгодувати пташок тощо. Хоча така мета й доступна дошкільникам, проте вона віддалена у часі й потребує від дітей тривалих фізичних, вольових, розумових зусиль, послідовної, копіткої роботи, постійного контролю, відповідальності за чиєсь життя (забудеш погодувати акваріумних рибок - можуть загинути, не поллєш рослину - зав'яне).
Таким чином, праця в природі створює сприятливі умови для емоційно-ціннісного, соціально­морального, пізнавального розвитку дітей, збагачує рухову сферу, а організована на свіжому повітрі, вона загартовує організм, зміцнює нервову систему.
Упродовж дошкільного віку вихователь поступово залучає дітей до праці в природі. Молодші дошкільники вже здатні виконувати нескладні трудові дії: збирати осіннє листя на ділянці, протирати листя кімнатних рослин, поливати їх, підгодовувати птахів тощо. 3 часом діти, наслідуючи дії дорослих, навчаються діяти самостійніше й у старшому дошкільному віці здатні виконувати складніші види роботи: висівати насіння овочів, декоративних квітів, саджати коренеплоди тощо.
Ручна (художня) праця – цікавий вид праці, пов'язаний з виготовленням виробів з різноманітних матеріалів (паперу, картону, тканини, природного й побутового тощо), при цьому використовуються різні техніки роботи з матеріалами, за основу може братися сучасне і народне декоративно-вжиткове мистецтво.
Ручна праця має особливе значення у моральному й креативному розвитку, оскільки створює умови для проявів винахідливості, кмітливості, фантазії, розвитку конструкторських, художніх здібностей.
Виготовляючи прикраси для приміщень чи майданчика, подарунки для однолітків чи дорослих (іграшки-саморобки, сувеніри, ялинкові прикраси, закладки для книг, вітальні листівки, вишиті серветки тощо), діти привчаються проявляти емпатію, доброзичливість, безкорисливість у стосунках із соціумом, бажання зробити приємне знайомим і незнайомим, діставати задоволення від рукотворної краси.
Оскільки ручна (художня) праця потребує від виконавця достатніх умінь і навичок роботи з деякими інструментами, технічними приладами і пристроями, певних знань про властивості матеріалів, належного рівня розвитку довільної уваги, пам'яті, мислення, уяви, фізичних і вольових якостей, цей вид праці посідає повноцінне місце у бynі старших дошкільників, а в роботі з молодшими застосовується фрагментарно, з опорою на обмежений діапазон можливостей дітей.
Традиційними у дошкільному навчальному закладі є такі форми організації праці дітей (див. таблицю 2): доручення, чергування, колективна праця. Коротко окреслимо особливості кожної з них для реалізації завдань оновленого Базового компонента дошкільної освіти.

Форми організації праці дітей в дошкільному навчальному закладі

Форми організації праці дітей
Доручення Чергування Колективна праця
Індивідуальні Підгрупові Колективні Загальні Короткочасні Довгострокові Епізодичні Регулярні Прості Складні Індивідуальні Підгрупові (по їдальні; у куточку природи; підготовка до занять) Обов'язкові Систематичні Форми організації: Фронтальна Підгрупова
Доручення – найпоширеніша форма участі дітей у посильній трудовій діяльності. Сутність його в тому, що на дитину покладається конкретне завдання, яке вона має виконати сама або з кимось зі своїх ровесників чи з дорослим. Доручення практикуються на кожному віковому етапі в усіх видах праці. Зазвичай діти отримують їх від дорослих.
Упродовж дня можна пропонувати вихованцям різноманітні за складністю (прості, складні), способами організації виконавців (колективні, підгрупові, індивідуальні), тривалістю виконання (довготривалі, короткотривалі, епізодичні) доручення, які різнитимуться й за змістом відповідно до різних видів дитячої праці, пов'язаних з іграми, організацією занять і побутових про­цесів, виконанням прохань дорослих або інших дітей.
Для молодших дошкільнят доручення мають епізодичний, короткотривалий характер, нескладні за змістом, зорієнтовані на близький результат (принести стілець, подати книжку, чашку, покласти на місце іграшки, насипати зернят пташкам тощо) у звичній, зрозумілій ситуації повсякденного буття: допомога дорослим у сервіруванні столу, підготовці до ігор, прогулянок, занять, наведенні ладу в ігровому куточку, на книжковій поличці тощо. Набувши елементарних навичок господарсько-побутової праці, дошкільнята прагнуть виконувати складніші завдання за рахунок збільшення кількості трудових дій, при цьому інколи так захоплюються процесом, що перетворюють його на гру. Ось чому важливо орієнтувати їх на конкретний результат, використовуючи значущі для них мотивування завдань (отримати схвалення дорослого, зробити приємне для близьких людей тощо) та оцінки трудових дій дорослими, що підвищує роль праці в очах дитини.
Формування в дітей інтересу й бажання виконувати доручену справу охоче, старанно, вміння працювати підгрупами (по 2-3) - основна мета трудового виховання молодших дошкільників.
Старші дошкільники повніше усвідомлюють значущість праці, сприймають її як корисну, необхідну, важливу справу, проявляють зацікавленість в її успішному виконанні. Їхні предметно-практичні дії поступово ускладнюються, відокремлюються від гри, набувають характеру й змісту певних трудових операцій, спрямовуються на позитивний результат. Від епізодичних, короткотривалих доручень діти переходять до виконання постійних обов'язків, триваліших завдань. Наприклад, педагог доручає окремим вихованцям упродовж дня самостійно прибирати ігровий куточок, сте­жити за порядком у спальні тощо.
Щоб діти діяли самостійно й відповідально, слід підвищувати Їхню зацікавленість в успішному виконанні доручень дорослого, застосо­вувати мотивації морального, пізнавального, естетичного порядку, актуальні для старших ви­хованців.
З віком мотиви поглиблюються, набувають більш сталого характеру у зв'язку з усвідомленням мети, що її ставлять дорослі, і перетворенням її на власну. Якщо молодші дошкільники мотивують свою працю тим, що так вимагає дорослий або так хочеться їм самим, то в старшому дошкільному віці мотивація стає істотнішою: досягти якісних результатів при виконанні доручення, щоб допомогти тим, хто навколо, заслужити до­віру авторитетної людини, дати користь, радість іншим тощо.
Дітям 5-6 років даються складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням або зверненням до інших осіб. Наприклад, підійти до вихо­вателя іншої групи й передати альбом. При цьому дитина має самостійно сформулювати своє про­хання з дотриманням правил ввічливої поведінки мовленнєвого етикету так, щоб її зрозуміли.
Їм можна доручати організаційні справи, які виховують уміння розподіляти свій час, приймати рішення, узгоджувати свої дії з іншими. Дітям, У яких іще не сформовані практичні вміння й навички, треба надавати індивідуальну допомогу, додатково пояснювати і показувати їм окремі прийоми чи послідовність дій, частіше позитивно оцінювати їхні практичні зусилля. Важливо підтримувати ініціативу, заохочувати вихованців, які відповідально, старанно, із зацікавленістю в якісному результаті виконують доручену справу.
Чергування – складніша форма організації праці, порівняно з дорученнями. Воно полягає в систематичному виконанні дитиною трудових обов'язків упродовж певного часу (зокрема, протягом дня чи кількох днів).
Діти раннього і молодшого дошкільного віку, зазвичай, беруть участь у підготовці матеріалів до занять, допомагають вихователеві у догляді за кімнатними рослинами, складанні іграшок без за­лучення до чергувань, а просто у вигляді виконання нескладних доручень. Як форма організації дитячої праці чергування запроваджуються з 5-го року життя. Вихованці поетапно навчаються виконувати традиційні обов'язки чергових по їдальні, на заняттях, у куточку природи. Практика показує доцільність урізноманітнення видів чергувань, зокрема чергування в ігрових осередках, на ігровому майданчику тощо. Таке варіювання дає змогу ширше охоплювати вихованців трудовими завданнями, що оптимізує процес формування відповідальності, самостійності, працелюбності, самовладання та інших базових якостей дитячої особистості.
За чинними програмами розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку можна простежити, як поступово розширюється система чергувань, ускладнюються обов'язки чергових, підвищуються до них вимоги, а саме: з початку навчального року організовуються чергування 4-річних дітей у їдальні, з другої половини року вводяться чергування на заняттях, 5-6-річні дівчатка і хлопчики протягом року чергують у їдальні, на заняттях, у куточку живої природи.
Організація чергувань передбачає чітку систему розподілу обов'язків дітей за видами чергувань, можливість гнучкої заміни чергових з урахуванням об'єктивних обставин та суб'єктивних чинників, а також облаштування місць збереження інвентарю, визначення робочого місця, кола обов'язків та послідовності їх виконання. Чергування організовують таким чином, щоб кожна дитина періодично виконувала різні види роботи.
Якщо в роботі з молодшими дорослий стежить за виконанням дітьми обов'язків, нагадує послідовність дій, У разі потреби здійснює безпосередній контроль і надає допомогу, то зі старшими вихованцями, оскільки їхні сили і можливості зростають, вихователь акцентує увагу на самостійному виконанні ними роботи, баченні помилок і недоліків. Прямий контроль відходить на другий план, зростає роль самоконтролю. При цьому корисно практикувати бесіди-обговорення роботи чергових. Вони допоможуть дітям правильно оцінити свою роботу й роботу товаришів, навчитися сприймати схвалення і зауваження, усвідомлювати відповідальність перед колективом .
Колективна праця – важливий засіб формування у дітей колективістських взаємин через залучення до спільної роботи. Участь у колективній праці допомагає зрозуміти необхідність дотримання загальноприйнятих норм і правил взаємодії, формує націленість на успіх загальної справи, готовність підпорядковувати особисті бажання, наміри колективним цілям, допомагати іншим й звертатися по допомогу в разі потреби, задовольняє прагнення дитини до самовиявлення, самореалізації, самоствердження.
Оскільки готовність брати участь у загальній трудовій діяльності, узгоджено діяти, виконувати свої обов'язки в спільній справі та інші необхідні передумови формуються у старшому дошкільному віці, то й колективна праця планується й організовується зі старшими дошкільниками 1-2 рази на тиждень.
Діти можуть разом прибирати приміщення групи, куточок живої природи, книжкоаий, ігровий, фізкультурний осередки, майданчик. Особливо приваблює дошкільнят спільна з дорослими праця, яка дає особливу нагоду відчути себе рівними зі старшими, продемонструвати власну спроможність та значущість як свідчення дорослішання.
Організовуючи колективну працю, вихователь має продумати її мету, зміст, чітко розподілити завдання та обов'язки між дітьми так, щоб кож­ному знайшлася посильна робота, а далі тримати в полі зору всіх дітей групи, спрямовуючи їхні дії допомогою і взаємодопомогою, нагадуваннями та підказками, показом і роз'ясненням окремих прийомів тощо. Після закінчення роботи важливо зосередити увагу дітей на її результатах, оцінити трудові зусилля, ставлення кожного учасника до виконання дорученої справи.
Для колективної праці дітей організовують фронтально або підгрупами, що дає бажаний ефект за наявності в учасників таких угруповань досвіду співробітництва, належного володіння конкретними предметно-практичними навичками. Знання індивідуальних психологічних особливостей дітей дає змогу об'єднувати в групи вихованців з різним рівнем готовності до співробітництва та активності. Наприклад, доцільно об'єднувати дітей високого й низького рівнів готовності до співробітництва, активних, ініціативних з пасивнішими за умови, що вони симпатизують одне одному, легко контактують між собою. Залучення молодших за віком дітей до групи старших для виконання спільного трудового завдання - важливий прийом навчання взаємодії у найближчому соціумі в умовах різновіКової групи дошкільного навчального закладу і родини. Різноманітні ситуації, які виникають у створених для тимчасової трудової взаємодії групах, потребують дотримання дітьми певних правил-регуляторів. Ознайомлення з цими правилами і вимоги дорослого щодо їх дотримання - один із засобів педагогічного керівництва взаєминами вихованців у процесі їхньої трудової діяльності.
Отже, організовуючи трудову діяльність вихованців, педагог має виходити з їхніх інтересів, уподобань, здібностей, індивідуальних можливостей. Це не означає, що дитяча праця є аналогом розваг. Дитина має докласти фізичних, інтелектуальних, моральних, емоційних, вольових зусиль, щоб виконати завдання.
Слід пам'ятати: здобутий результат не завжди є показником затрачених трудових 'зусиль дошкільника.
Буває, що дитина доклала максимум старанності, сумління, але якість виконаної роботи, на погляд дорослого, незадовільна. Неприпустимо в такому разі негативно оцінювати результат. Слід підтримати дитину, висловити впевненість у її можливостях, дати відчути, що її праця потрібна. Для формування позитивного ставлення до трудової діяльності важливо спиратися на власну ініціативу малят, яку слід не тільки виявляти, підтримувати, а й заохочувати ("Хто хоче допомогти?"), а також відмовитися від жорсткої регламентацїі, авторитарності, створювати атмосферу доброзичливості, взаємодопомоги, творчого пошуку.
Форма входу

Пошук

Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів записів

Друзі сайту